Мета цього суду і кримінального переслідування саме в тому, щоб показати українському суспільству, – кожен хто протиставиться і публічно підніме свій голос про порушення прав православних віруючих буде покараний.
Натомість проповідники та місіонери не тількі не можуть, – вважає протоієрей Димитрій Сидор, але й не мають права мовчати, про порушення пров громадян України, коли використовуючи державні ресурси, православних віруючих примушують до зміни релігійної конфесії та переходу до іншої релігійної організації (Стаття 180 КК України, Стаття 35 Конституції України).
Проповідники та місіонери не можуть мовчати, коли мирних віруючих православних людей, громадян України, «виганяють» із їхньої перлини – Української Православної Церкви (УПЦ), примушуючи переходити до іншої, “турецької” конфесії, яка, на думку віруючих, у порівнянні з їхнім домом Божим не є істинною. Провідники зазначають, що православні люди не плутають істинну Церкву з неістинною. Ті, хто чинить тиск і примушує віруючих УПЦ перейти до Православної Церкви України (ПЦУ), демонструють незнання релігії, історії, культури, законодавства України, використовуючи своє службове становище з метою відвернення віруючих УПЦ від їхніх вільно обраних релігійних переконань (Стаття 364 КК України, Стаття 35 Конституції України).
Всім є зрозуміло, що державні службовці, представники законодавчої та виконавчої влади, а також силових структур держави разом із державними та приватними медіа використовують своє службове становище для користі третіх осіб (Стаття 364 КК України), які мають на меті привласнення майна, що на законних підставах перебуває у використанні віруючих Української Православної Церкви (Стаття 191 КК України, Стаття 35 Конституції України).
Саме ці, – треті особи фігурують в усіх кримінальних справах як дискриміновані, ображені і постраждалі. Хоча іх неприховувана мета, – привласнення майна УПЦ. Судять тих, чиє майно мається за мету привласнити. В сьогоднішніх реаліях української правової системи, це власне вже не нонсенс, а суворе сьогодення.
Всі “свідки” та “заявники” в кримінальній справі проти священика Димитрія Сидора є або найманими працівниками і підлеглими, дуже добре відомого всім в Ужгороді і в Закарпатті Віктора Бедя, або керівниками підлеглих йому структур.
Переслідуючи всіх, хто критично згадує ПЦУ (а саме це відбувається за словами підсудного), влада щодня порушує принцип, за яким жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова (Стаття 35 Конституції України). Цього не бажають визнавати ні в Службі Безпеки України, ні в поліції, ні в прокуратурі, свідомо і навмисно порушуючи права віруючих УПЦ і докладаючи всіх зусиль, щоб ці порушення прав православних віруючих тривали далі (Стаття 161 КК України).
Суд над священиком прот. Димитрієм Сидором, це є спроба зломити супротив УПЦ і гварантувати безперешкодне порушення прав віруючих і дискримінцію УПЦ в майбутньому.
Мета цього суду і кримінального переслідування саме в тому, щоб показати українському суспільству, – кожен хто протиставиться і публічно підніме свій голос про порушення прав православних віруючих буде покараний.
Суд натомість, ще своє остаточне рішення не оприлюднив.
Щодо права на «вираження своїх поглядів і переконань» та права поширювати інформацію усно, письмово чи в інший спосіб на свій вибір, яке гарантується Статтею 34 Конституції України, слідчі та прокурори, можливо, навіть не підозрюють про його існування (Стаття 34 Конституції України), – каже священик.
Хоча слова проповідей з зазначенням порушень прав віруючих (в прямій та алегоричній формі) священника Димитрія Сидора спрямовані виключно до порушників законодавства – державних службовців, представників законодавчої та виконавчої влади, силових структур держави, а також державних і приватних медіа, які використовують своє службове становище з метою насильницького відвернення віруючих Української Православної Церкви від їхніх релігійних переконань і спонукання силовими методами покинути УПЦ (Стаття 180 КК України, Стаття 364 КК України), сторона обвинувачення вимагає за ці слова покарати священника Димитрія Сидора.
Протоієрей Димитрій Сидор стверджує: нас та наших людей демонстративно та маніпулятивно примушують зректися своєї віри та вийти зі складу УПЦ! Це роблять представники законодавчої та виконавчої влади, силових структур держави разом із державними та приватними медіа, використовуючи своє службове становище (Стаття 161 КК України, Стаття 35 Конституції України).
Протоієрей Димитрій Сидор звертає увагу: порушені наступні права громадян України, гарантовані Конституцією України та іншими законами:
1. Право на свободу світогляду і віросповідання (Стаття 35 Конституції України), яке включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти релігійні обряди та вести релігійну діяльність. Примус до зміни релігійної конфесії та переслідування віруючих УПЦ порушують це право.
2. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (Стаття 34 Конституції України), яке включає право вільно поширювати інформацію. Переслідування за критику ПЦУ та обмеження права віруючих висловлювати свої переконання порушують це право.
3. Право на захист майна (гарантоване, зокрема, Статтею 41 Конституції України, яка встановлює право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю). Дії, спрямовані на привласнення майна УПЦ, порушують це право.
4. Право на рівноправність (Стаття 24 Конституції України), яке забороняє обмеження прав за релігійними переконаннями. Дискримінація віруючих УПЦ через їхні релігійні переконання порушує цей принцип.
Протоієрей Димитрій Сидор – настоятель Ужгородського православного кафедрального собору, правозахисник, громадський діяч.